Свято матері у школі

До свята готуються заздалегідь. Виготовляють родинні дерева, збирають матеріал на виставку: фотографії мам на роботі і вдома, вироби, зроблені руками матусь і їхніх дітей; стінні газети учнів старших класів про своїх мам; дитячі твори і вірші про найдорожчу людину в світі та інше. Всі матеріали розміщують в коридорах школи, щоб кожен міг з ними ознайомитись. І до початку вогника, який відбудеться ввечері, коли всі батьки вільні від роботи, дорослі і діти можуть ознайомитись з ними. Для цього на огляд матеріалів виділяється година, продовж якої звучить музика, линуть пісні про маму.

Сцена гарно прибрана, всюди квіти, картини природи. За столом сидить старий чоловік, він гортає сімейний альбом. Поруч з ним сидить онук, він теж розглядає фотокартки.

Дідусь. Як добре, що повертаються в Україну її традиції, звичаї, свята і її духовність. Віками гнана культура з рідного краю тепер оживає, набирає розмаху і знову приживається на рідній землі. Бо ж душа народу прагне краси, любові, відзначення найвищих цінностей. А що є більшим, ніж Надія, Віра і Любов! Без цього не може повноцінно розвиватися жодна нація. А тепер ми можемо знову, як і колись, відзначати свято Матері.

Внук. А що, його колись святкували вже? Розкажіть, дідусю, як це було.

Дідусь. Було це давно. У далекому 1910 році Анна Джарвіс запровадила Свято Матері у Фінляндії. Підхоплене хвилею інтересу і любові, воно поширилось повсюди: у Данії, Швеції, Норвегії, Німеччині, Чехії, Словаччині...

У 1928 році жінки-українки почали відзначати це свято в Канаді, з того часу воно прийшло на Україну і вкоренилось тут. Дуже полюбилось це свято українцям, бо ж з давніх-давен вони з великою повагою і шаною ставились до жінки-матері... Відзначення Свята Матері стало традицією. І так було до 1939 року, а потім його заборонили і вже більше не відзначали.

Внук. А чого його не святкували так, щоб ніхто не знав?

Дідусь. Ой онучку, дуже тяжко жилось нашим людям, ні за що пропадали, то яке там свято, не до свят було. Але зате тепер, коли Україна стала вільною і незалежною, свято повернулось і йде по країні вільно. Бо ж немає більшої людини на всій Землі, як мати. Мати — це свята людина, бо з неї починається життя. Матір’ю може стати не кожен, але в кожного була найдорожча, найрідніша у світі людина — мама. Це велике щастя мати маму, любу, дорогу, щиру порадницю і заступницю, лагідну і добру, турботливу і дбайливу. То чому б і не провести цього гарного весняного свята і ще раз не вклонитись своїй матері!

Внук. Звичайно, таке гарне свято охоче відзначатиме кожен, бо ж кожному хочеться привітати свою маму, сказати їй щире слово любові, піднести квіти і подарунки.

Дідусь. А крім того, його святкують у колективах, у школах у кожному місті і селі. Діти до цього дня готують концертні програми, вчать вірші, пісні, танці, щоб порадувати дорогих і любих мам своєю майстерністю і вмінням. Ми з тобою теж підемо на таке свято. Там виступатиме твоя сестричка.

Внук. То ходімо!

Дідусь. Підемо. Ось тільки додивлюсь альбом, гляну на свою маму, якої вже нема, але вона живе завжди в моїм серці. І скільки б років не пройшло, а гляну на її портрет і повертаюсь у своє дитинство, у те далеке зоряне дитинство, коли ми були разом, а мама розповідала нам казки і бувальщини, вчила жити поміж людьми і бути людьми. Її уроки неможливо забути. Це ж мама.

Внук. Дай і мені подивитись на портрет твоєї мами. Шкода, що я родився пізно і не познайомився зі своєю прабабусею. А яка вона була?

Дідусь. Найкраща в світі! Яка ж буває мама для свого сина? Найкраща в світі.

Внук. Вибач, дідусю, але моя мама найкраща!

Дідусь. Звичайно, онучку, для кожної людини його мама найкраща! Це правда, а тому не будемо сперечатись... Кожен залишиться при своїй думці, що його мама найкраща! А тепер нам пора на свято, ходімо!

Вони встають і йдуть. Сцена закривається. Виходить старшокласник з листівками і телеграмами, листами.

Старшокласник. Сьогодні чарівне свято. Всі вітають своїх мам, найрідніших, найдорожчих і найкращих. Посилають їм листи і телеграми, найкращі листівки з привітаннями.

Виходить старшокласниця і теж несе телеграми і листівки.

Старшокласниця. О! Скільки в нас сьогодні привітань для любих мам!

Прийміть, дорогі мами, привітання від своїх дітей. Вони приготували для вас і пошту, і чарівні пісні, і найкращі танці, і задушевні слова, що йдуть від самого серця. Все це для вас, наші любі, дорогі і святі Мадонни!

Лине музика, а діти розносять листівки, телеграми, які написали для своїх мам у свято.

Старшокласник. Всі ми для своїх мам діти. Скільки б літ нам не було. Чи зовсім маленькі, чи вже дорослі, чи з сивиною на скронях, а для мами ми такі ж малі діти, як і колись.

Старшокласниця.

Звучить пісня про матір.

Старшокласник. Дорогі мами, ось ми і виросли, і закінчуємо школу. Зовсім скоро пролунає останній дзвінок, і ми розлетимося на свої шляхи, кожен обере ту одну дорогу, яка стане його долею. А готуючись до свята, учні вирішили попробувати стати журналістами, на якусь мить побувати у дорослому житті, зовсім самостійними. Вони відвідали сім’ї, дитячий садочок, виробництво і зібрали цікавий матеріал про мам. Шановні журналісти, запрошуємо вас на сцену.

Заходять учні, які були журналістами і добирали матеріал для свята. Вони сідають за журнальними столиками, до них приходитимуть і ті мами, про яких вони будуть розповідати. На сцені можна повісити екран і на ньому показати слайди, фільми про мам, які діти зробили самі. Там же вони будуть вручати запрошеним квіти після бесіди з ними.

1 журналіст. Я побувала у найменших діток в дитячому садочку, вони теж готувались до свята. А почала я з найменших тому, що в народі кажуть: «Вустами дитини говорить істина». Малюки — дуже відвертий і щирий народ. Вони про своїх мам не тільки розповідають, а й копіюють їх у своїх іграх, граючись ляльками, які для них — діти, а вони — маленькі мами.

Все у житті починається з мами, її теплої і ніжної усмішки, її ласки і безмежної любові, все це дуже потрібне дітям. Бо ж вони цього хочуть, їм це необхідне для щастя, для радості. Вони ж і пісеньку колискову для своєї лялі співають так, як мама.

Звучить колискова пісня.

Виходить маленька дівчинка з лялькою і читає для мами вірш.

2 журналіст. А я побувала у початкових класах. Це теж надзвичайно цікава аудиторія, вони мають свою думку, але про свою маму всі одностайні, всі сходяться на думці, що в кожного з них мама — найкраща! Ось послухайте, як вони про це говорять.

На сцену виходять наймолодші діти, першокласники, і читають вірші про маму по одній строфі кожен.

Виконується пісня для мами.

Вибігає хлопчик і звертається до залу.

Хлопчик.

Танець виконує гурт молодших школярів.

2 журналіст. А от третьокласники про маму написали чудові твори. Один такий твір про маму зараз зачитає учень (учениця) третього класу.

Учень (учениця) читає твір про маму.

3 журналіст. Я побував у родинах наших учнів і ніби води напився із цілющого джерела. Так гарно і затишно в них, така атмосфера дружби і взаєморозуміння панує в цих родинах, що хочеться про них вам усім розказати.

На сцену запрошуються ті родини, про які буде розповідь. Вони сідають за столикими, а про них діти розповідають.

Кожна хата трьома кутками тримається на жінці-матері. Мати робить у ній затишок, створює красу, робить хату особливою, своєрідною, не схожою на інші. І куди б ви не заглянули, а кожна оселя не тільки відрізняється тим, які в ній меблі і як вони розставлені, а тим, як створила жінка атмосферу любові і радості. Кожна хата навіть пахне по-особливому. У ній живуть люди роботящі і дуже хороші, добрі. (Продовжує розповідь про родину або декілька родин. Надає слово мамі з цієї родини або батькові, щоб розповів про дружину, дітям. А потім пропонують виконати номер художньої самодіяльності, який люблять у цих родинах).

4 журналіст. Я був у родині, де, крім малого школярика, є ще зовсім малесенька дитинка, з нею дуже багато проблем, але сім’я така дружна, що й не відчувається, що є мале дитя. Усі тішаться ним, а особливо молода мама. (Називає сім’ю). Мені дуже хочеться їй присвятити вірш.

Звучить пісня.

5 журналіст. А я відвідав надзвичайну родину! Про таку сім’ю кажуть: багатодітна! Так, саме багатодітна. У цій родині не тільки багато дітей, а там багато сонця, багато любові і радості, а ще багато щастя. (Називає родину. Просить піднятись їх на сцену. І далі коротко розповідає про них найцікавіше. Дитина з багатодітної сім’ї читає вірш для мами).

Виконується пісня

Виконується танець

Старшокласник. Цікаві у вас вийшли розповіді, дорогі друзі. З них видно, що ви готові до самостійного життя, можете сміливо братись за серйозні справи і обов’язково знайдете своє місце в житті. І поки в кожного з нас є мами, вони нам допоможуть своєю любов’ю, ласкою, щирою порадою. Бо вони, як солдат на службі, завжди готові вдень і вночі боротись за щастя своїх дітей.

Старшокласниця. Кажуть в народі, що поки є мати, то є і родина, бо вона всіх об’єднує і згуртовує навколо себе, зігріває тим материнським теплом, найвищим почуттям, до якого тягнуться діти, у якому б віці вони не були. Вона своїх дітей гріє, мов сонечко, святою материнською добротою.

І в цілому світі матері однаково люблять своїх дітей, так само думають про них вдень і вночі, хочуть, щоб їхні діти були щасливі. А чи однаково турбуються про матерів їхні діти? Звичайно, більшість дітей з великою любов’ю і шаною ставляться до рідних йому людей. Вони знають свій обов’язок перед матусею і не забувають ніколи. Тому і в день свята летять телеграми і листівки з привітаннями і найкращими побажаннями до матерів. Приємно читати їх, бо в них стільки любові і тепла, що душа розцвітає у мами, і вона пригортає ці вітання з такою ніжністю до грудей, ніби це прилетів здалека поцілунок їхніх синів і доньок.

Номер художньої самодіяльності.

6 журналіст. Я прошу слова! Я теж приніс матеріал для цього вечора. Сьогодні так багато сказано про матерів хороших і ніжних слів, так багато приємного прозвучало про нашу синівську любов...

Різко звучать дзвони. Вони поступово стихають, а журналіст продовжує.

Тільки чому ж плачуть дзвони?

Був я не в садочку і не в школі, хоч це місця щастя і радості. А відвідав я будинок для одиноких і покинутих батьків. Там є багато матерів. Звичайно, кожен туди потрапляє з різних причин, і це важко для всіх, але найважче тим матерям, які виростили своїх дітей, підняли і поставили на ноги, і дорослі діти безбідно живуть у цьому світі, не згадуючи навіть про свою неньку. Вони покинули її напризволяще, на чужих людей. Як кажуть, «с глаз долой — из сердца вон!»

7 журналіст. Усе в житті буває. Але кожен повинен подумати про ту велику Заповідь, яка закликає любити і поважати своїх батьків і доглянути їх в старості — це священний обов’язок дітей. Якби люди виконували всі десять Заповідей Господніх, світ би був ідеальним! І цвіла б на Землі вічна весна. А знаєте, мені завжди мама схожа з весною! Бо вона, як і весна в природі, дає життя!

Весна і мати

Номер художньої самодіяльності.

8 журналіст. Я довго не міг збагнути, про що мені розповісти, бо всі мої друзі розібрали швиденько теми, об’єкти, а я не міг ніяк придумати, про кого б мені розповісти: ніби все розібрали інші, а мені і теми не залишилось. Та стрів я одного разу людину старшого віку, яка розповіла мені про свою маму і про свої почуття до неї.

Це може бути конкретна людина, про яку хотілося б розповісти. Іде розповідь. А потім журналіст читає вірш.

Номер художньої самодіяльності.

Старшокласник. Справді, скільки б років не було кожному із нас, а мама найдорожча і найрідніша людина. І її ми любимо найбільшою любов’ю. У це свято кожен ще і ще раз хоче сказати про маму найтепліші слова.

Учень.

Виконується пісня.

Старшокласниця. Сьогодні ми розповіли вам про наших мам і про те, що кожна в світі людина повинна з любов’ю і ніжністю ставитись до Матері. Бо з неї починається дорога у простір і час. І в сьогоднішнє чарівне свято ми звертаємось до Великої Матері Божої, яка народила світові Сина Божого. Це свята заступниця роду людського. Вона завжди приходить на допомогу у скрутний час всім тим, хто любить і поважає Матір.

То ж поможи нам, Матір Божа, Свята Мадонно, праведно прожити свій вік, наповнити свої серця добротою і великою любов’ю до всього сущого, що є на Землі.

Спускається образ Божої Матері або його вносять і встановлюють посередині сцени. З обох боків на сцену піднімаються старші дівчатка в білих платтях, вони ведуть за руки маленьких дівчаток, теж одягнутих у біле вбрання з білими віночками на голівках. У малих дівчаток в руках свічечки. Всі вони стають з двох боків образа. Маленька дівчинка підходить в центр і опускається на коліна перед образом і читає вірш.

Далі старші і молодші діти читають слова

На сцену виходять старшокласник і старшокласниця, журналісти.

Старшокласник.

Старшокласниця.

1 журналіст.

Шановні добродії, дорогі хлопці і дівчата, всі чоловіки і всі школярі, встаньте і низько схиліть перед матерями голови, бо мати — це початок вашого життя. Давайте помовчимо хвилину в знак вдячності і любові і ще одну хвилину подумаймо про ті найкращі у світі слова, які заслужили наші мами, щоб їх сказати нашим дорогим і найріднішим у світі людям.

2 журналіст.

3 журналіст.

4 журналіст.

5 журналіст.

6 журналіст.

Всі учасники концерту вручають матерям квіти, цілують руки своїм мамам. Всі в залі співають пісню «Рідна мати моя».